Відслонення відновленого памятника Тараса Шевченка в Косові.
Перед війною Гуцульщина вшанувала память Кобзаря України в цей спосіб, що поставила йому пам’ятник у Старім Косові. Відкриття памятника відбулося саме перед вибухом світової війни (19 липня 1914 р.). І на тому святі зібралися були непроглядні маси народу.
Відкриття відновленого памятника Т.Шевченка в Косові (1928 рік). Виступає адвокат Рондяк.
Та в 1921 р. рука сусідського жовніра ушкодила бюст поета, і щойно в цім році комітет, зложений з делегатів усіх українських установ у Косові і дооколичннх читалень, занявся відновою памятника й уставленням погруддя поета, яке виконав артист-різьбар Андрій Коверко.
Саме свято відслонення памятника відбулося дня 5 серпня 1928 року при великому здвизі населення Косівщини. Свято розпочалось Богослуженняи в церкві на Москалівці, яке відслужили декан о. д.р Лев Скобельський при участи о. Ректора Паньківського й о. Олексія Волинського.
Тимчасом надходили делегації з ріжних сіл, які уставлялися до походу. Похід упорядкували пп. Стефан Григорців і Михайло Березовський. В поході йшли поодиноко установи, а перед кож ним відділом делегат даної установи ніс вінець.
На чолі походу йшла музика читальні «Просвіти» ім. Павлика з Косова з прапором. Похід перейшов улицями Косова попри суд під памятник Шевченка у Старім Косові. Під памятником зібрались великі маси Населення Косівщини.
Свято відслонення отворив голова Комітету д-р Петро Рондяк промовою, а потім відслонив памятник. Памятник був прислонений національним прапором, а по відслоненню памятника національний прапор піднявся вгору і замаяв над памятником. З грудей кільканацятьтисячної маси народу роздався трикратний оклик «Слава!».
Потім виголосив промову посол станиславівського округа й Косівшини Дмитро Паліїв. По промові пос. Палієва відпоручники поодиноких установ виголошували привіти і складали вінці. І так д-р Рондяк Зложив привіт і дубовий вінець під памятником від Народнього Дому. Микола Лепкалюк теж дубовий від філії «Просвіти», Михайло Куриленко терновий від Кружка «Рідної Школи». Марія Григорцева калиновий від філії «Союзу Українок», д-р Петро Прибитківський з ріжних збіж від Повітового Союзу «Кооператив», д-р Боднар від читальні «Просвіти» ім. Павлика, Михайло Богоніс від читальні «Просвіти» ім. Франка в Москалівці, селянин Василащук вінець з цвітів від читальні «Просвіти» в Шешорах, а селянка з Шешор — вінець у формі тризуба від т-ва «Луг» в Шешорах, сокілка від тов-ва «Сокіл» в Кутах, а Маруся Библюківна від гуртка пластунок в Косові.
Свято закінчив голова комітету д-р Рондяк і запросив зібраних на фестини. Загально свято відбулось незвичайно величаво й у взірцевім порядку. По закінченню свята під памятником зібрані зачали співати «Не пора», та тут зачав урядувати присутній на святі делегат староства, заборонюючи співати цю пісню. А коли присутні не послухали його заказу і співали дальше, візвав поліцію, яка зачала людей розганяти.
І було би прийшло до нещастя, якби не присутні на святі посли Луцький і Паліїв. Вони, щоб запобігти нещастю й проливові крови, створили негайно справоздавче посольське віче, яке протяглось до год. 3 і пів пополудню. І в цей спосіб свято добігло в поважнім настрою до кінця.
Фестини випали рівно ж величаво і стягнули богато людей. Вечором кооперативний театр під дирекцією Осипа Стадника дав виставу опери «Катерина», попереджену відповідною промовою п. Дорошенківної.
Таким чином дня 5 серпня ц. р. Косівшина пережила один з найгарніших своїх днів і гідно вшанувала память Кобзаря України.
Учасник.
Газета «Діло» 18.08. 1928 рік.
Підготував Павлюк Богдан
Історична довідка
- Йосип Дмитрович Стадник (18 березня 1876, с. Валява Перемишльського повіту, Галичина — 8 грудня 1954, Львів) — український галицький актор, режисер і театральний діяч; Репресований, по поверненні з заслання (з Углича над Волгою) до Львова незабаром помер.
- Дмитро Паліїв ( 17 квітня 1896, с. Перевозець, біля Калуша — † 19 липня 1944, під Бродами) — політичний і військовий діяч, один з організаторів повстання у Львові 1 листопада 1918 р. У 1920 р.— один із засновників УВО і член її начальної команди. Співзасновник Української Партії Національної Роботи, редактор її органу «Заграва». Член ЦК УНДО, посол до польського сейму, в’язень польських таборів.
- Остап Михайлович Луцький (нар. 8 листопада 1883, с. Лука, тепер Самбірський район Львівська область — пом. 8 жовтня 1941, Котлас, Архангельська область, РФ) — український військовий, політичний і громадський діяч, кооператор, публіцист і поет. Ад’ютант австрійського архикнязя з династії Габсбургів, полковника Легіону Українських Січових Стрільців та УГА Вільгельма Габсбурга-Василя Вишиваного. Заарештований НКВД в жовтні 1939 р. Загинув у більшовицькому концтаборі.
Читайте по темі
- Пам’ятник Тарасу Шевченку у Косові (на карті)
- Косів Гуцульський: пам’ятки історії, культури, природи
- Пам’ятки історії, монументального мистецтва та археології на території Косівщини
- Пам’ятники історії та мистецтва на території Косівського району
