Хребет має назву Каменистий, тому що тут є велика кількість циклопічних каменів і кам’яних скель пісковика. Рідко де ще в горах доводиться бачити так виразно, від низу до верху гори, як тут, геологічну деформацію карпатського флішу, викликану горотворними рухами земної кори, у результаті чого і посів Хребет Каменистий.

Він звисає на Рибницею, скелею довжиною 200-300 м, з ухилом у напряму річки.

Найбільші кам’яні глиби називаються Пугач (Каня), Камінь Довбуша, Крісло Довбуша. Більшість з цих скель є своєрідними свідками минулих епох — вони мають чіткі відбитки давніх морських молюсків, вік яких мільйон літ.

Розповідають, що наймальовничішу із скель, яка тепер заховалась у заростях велетів-буків, смерек та інших дерев, а на початку минулого століття була видна звідусіль, облюбував собі опришківський ватажок Олекса Довбуш. тут він обговорював остаточні плани нападів на Косівських богачів та перепочивав, повертаючись у Чорногору.

Культові камені (Крісло Довбуша, Камінь Довбуша, Каня, Печера Довбуша), комплекс петроглітів, вруби дерев’яних конструкцій вказують на сакральний характер пам’ятки, а її структура свідчить, що на хребті Каменистий було стародавнє святилище.

Похід на Каменистий і Сопку: gps-трек

Колись гору наші предки використовували не тільки з ритуальною метою, а й дуже зручний та надійний природний оборонний форпостю. Саме тут, ще з княжих часів, біля підніжжя Каменистого хребта, діяло укріплене поселення Город (град–городище). Цей Град входив у систему укріплень Карпатської оборонної лінії, які контролювали доступ до головних гірських шляхів та рятувала за своїими оборонними стінами жителів навколишніх сіл від набігів ворогів. Від древнього укріплення до наших днів збереглися залишки городища — місця, де стояв Город та його вали.

Тут трапляється козуля європейська, кабан, лисиця, білка карпатська, борсук, ящірка прудка. З птахів водяться дятел строкатий, рябчик, сойка та інші види.

Територія навколо хребта Каменистого цікава лісовою рослинністю. Тут збереглися різноманітні ділянки корінних букових лісів, деревостан у них розріджений, старі буки віком понад 120 років досягають висоти понад 30 м і мають стовбур діаметром 90 см. В масиві поширені середньовікові букові насадження віком 50-60 років, з домішкою смереки, ялиці і явора.

Навколо добре розвинуті популяції багатоніжок звичайної та проміжної, які місцями, суцільним килимом, вкривають окремі кам’яні глиби. Можна також натрапити на щитник чоловічий, ожину волосисту, квасеницю звичайну. На кам’яних ділянках зростає голокучник дубовий, аспленій волосовидний.

Значну наукову цінність становлять виявлені фрагменти букових лісів: зеленчуково-лунарієвих та лунарієво-ведмежоцибулевих. Зростають тут лунарія оживаюча — реліктовий вид, занесений до Червоної книги України, червонокнижні лісові орхідеї: гніздівка звичайна та коручка пурпурова. Зокрема трапляються рідкісні види, притаманні буковим лісам — багаторядники Брауна та списовидний.

НПП «Гуцульщина»
Косівське природоохоронне науково-дослідне відділення

Facebook коментарі
Share