Косів з двох причин славний: тому, що має багато сонця і тому, що належить до міст вичислених у відомій, повній змісту і настрою поемі «Коломия, Печеніжин, Надвірна, Делєтин, Косів, Кути, Городенка, Заболотів, Снєтин».
Місцевість пахла-б уже горами, і мала-б прекрасний вид на доли, якби не порохи по дорогах. Тому, коли хтось каже, що їде в Косів на вакації, то це тільки такий вислів, бо він напевно їде або в Смодну, Москалівку, чи в Город. Ми до Москалівки… Там у затишнім кутку, під чудовими горбами присіла вілля пп. Луцьких. Коли пощастить захопити в ній вільне місце попросимо господарів за нічліг, коли не пощастить… також попросимо.
Мусять з нами щось порадити. Время тепле — так хоч би в клуні, або на піддашшю. Накривала маємо, а в авті цілий час возимо більшу скількість консерв, які мій товариш накупив у Львові… Бо ми будемо ночувати по верхах і полонинах (досі ночували тільки раз «по верхах» себто на першому поверсі в пансіоні пп. Перфецьких!).
Доля була для нас ласкава. Заїхавши і зайшовши трапили ми на щасливий момент: дехто з молоді вибрався на прогульку в далекі пори і два ліжка немов ждали на нас. А крім цього і вечеря і снідання і обід і підвечірок. Наші консерви знову не прийшли до Голосу і Шановні Читачі ще довго будуть ждати, заки вони до голосу прийдуть.
Соняшне дозвілля
Авто дуже добра річ, їзда ним дуже приємна штука, але як любо один-два дні відпочити від нього. Не чути гуку мотору, не підскакувати на резерватах доріг, не тремтіти за кожну корову, пса, чи гуску, що мов навмисне пхаються під колеса.
Сядеш собі на лавочку в городці, чи на зелену траву на поляні і ловиш гави по ясній синяві неба. Сонце вже серпневе, не пражить приском, а тільки припікає. Без страху можна наставити до нього лице і замкнувши очі мріяти про далекі краї, широкі моря і про добрих, усміхнених людей. А припече сонце так, що вже годі, то йдеш на Рибницю, що хоч має таку дуже рибну назву, то Петро Холодний-Молодший тільки в уяві ловив щодня по кілька пстругів. Зате купіль прекрасна, на Гуку і вгорі від нього. І не захолодна як у Черемоші, і не затепла як у Дністрі. Ціле населення віллі як ввесь день на ріці: як не мокне в хрустальній воді, то сохне на камінню.
Під сонцем Косова, в атмосфері дому пп. Луцьких нема права почати племінну суперечку. Буковинці, галичани і наддніпрянці живуть поруч себе в ангельській згоді, буває навіть, що ходять разом на проходи і вертаються розсмішені та вдоволені з околиці і з себе.
Нерідко можна почути: Він дуже симпатичний. Нема в ньому галицької зарозумілости. Або: — Вона нітрохи не позує. Хоч добра поетка, то любить і пожартувати і не втратила жіночого чару.
Посилати б до Косова наших людей з ріжних земель! Сонце, Рибниця, проходи і атмосфера неодно вибилиб їм з голови та навчили-б дивитися на себе ліпшими, справедливішими очима.
Далі буде…
Галактюн Чіпка «Автом по Галичині. В Косівську долину»
«Діло», 1936 рік.
Прислав Павлюк Богдан
