Втома бере гору, а ви у пошуку місця, де можна відпочити та набратися сил? Завітайте до озера Насарат, що з’єднує два села Косівщини.

У кожного з нас часом виникає бажання відпочити на самоті. Це нормально, не потрібно себе звинувачувати. Навпаки, слід завітати у своє, близьке серцю, місце сили та спокою, таке рідне та особливе, умиротворене та затишне, де з кожним ковтком повітря душа наповнюватиметься енергією та вірою у себе.

Я теж маю місце сили! Там я почуваюсь так, ніби потрапила у дитинство – той безтурботний та радісний період життя, де все таке барвисте та чарівне. Де немає війни, обману та образ. Де діти грають у ігри, а дорослі, спостерігаючи за малечою, й самі геть не проти приєднатися до їхньої галасливої компанії. Моє місце сили наповнене пахощами лісу, джерельної води та малинового чаю.

Перехід, що з’єднує два мальовничі села Косівщини – Яблунів та Уторопи – веде до ставів Насарат. Із заходу їх оточує три гори – Клифа, Камінь та Микуляк, а прямуючи на південь, можна вийти до озера Лебединого. Вся територія належить НПП «Гуцульщина».

Озеро НасаратТут часто можна зустрітися з рибалками, які в очікуванні, поки клюне форель, товстолобик чи плотва, вивчають поширені (дуб, бук) та червонокнижні (модрина) види деревних рослин. На легковому автомобілі туди не заїхати, тому надавайте перевагу позашляховику, хоча ідеальним варіантом, як на мене, буде велопрогулянка. Відстань з Коломиї до Яблунова складає близько 20 кілометрів. Туди найкраще та найзручніше добиратися в першій половині дня: по-перше, ви матимете змогу провести більше часу на природі, а по-друге, в цей час ходить більше маршруток. Жителі Яблунова охоче підкажуть вам дорогу, тому не соромтесь підійти і порозмовляти з ними.

Кілька стрімких поворотів і перше з трьох озер вже чекає на тебе. У прохолодну погоду там можна зустріти “подружжя” диких гусей, які мелодійно переспівуються та шукають маленьку рибку для поживи.

Іноді їх потрібно виглядати у бінокль, бо ці птахи рідко хочуть бути побаченими. Восени особливу атмосферу затишку на озері створює розведене багаття, чай з корицею, плед у клітинку та улюблена книга, яка пахне твоєю домашньою бібліотекою.

В такій ідилії з собою та природою просто забуваєш слідкувати за часом і тільки поява роси або дзвінок мами зі словами: «Ти бачила, котра година?» повертають до реальності. Неохоче складаєш втілення своєї особистої естетики у рюкзак, сідаєш на велосипед і прямуєш вперед, до втілення найзаповітніших мрій.

Автор: Христина Бойчук.

Також цікаво:

Озера Косівщини

Найкращі місця Косівщини

 

Share