Яка шкода, що Косів до нині ще позбавлений прямої залізничної комунікації!

Це відстрашує неодного охочого, дарма, що від найближчих зал. стацій Коломия та Заболотів на шляху Львів–Станиславів–Снятин істнує постійна комунікація автобусами, автами та візниками, та що тамошній битий шлях досить добре вдержаний.

З Коломиї до Косова віддаль около 33 клм. Спершу околиця нецікава і щойно від села Мишина настає кращою. Минаємо доволі просторе село Стопчатів з замітною зовнішнім виглядом церквою та дзвіницею. На церкві видніють великі сині букви „Сь нами Богь“. Хати селянські чистенькі. Потім переїздимо Пістинь — радше містечко, як село, гарно положене, з власними численними літниками.

Косів гуцульський. Москалівка

Косів гуцульський. Москалівка

Від Пістиня почавши веде шлях вже дуже гарними околицями, аж до самого Косова і значним спадом з гори вїзджаємо у сам центр Косова на перехрестю вулиць Пістинської та Монастирської коло судового будинку недалеко ринку…

Сам Косів враз з сумежними селами-оселями, що становлять з ним під оглядом топографічним неначе одну цілість, хоча кожна з них творить осібну адміністраційну одиницю, лежить у кітловині над рікою Рибницею. З усіх сторін заслонений горами, лише одна сторона у напрямі до Заболотова отверта.

Має Косів дуже лагідне підсоння, чистий свіжий воздух (на височині 450 м.) без сліду тих постійних, інколи досить докучливих продувів, які панують у деяких наших карпатських літнищах. Постійна погода і висока температура цьогорічнього літа зробила Косів конкуренційним для Заліщик — українським «Мераном».

До Косова-міста притикає зі сходу Старий Косів, потім Смодна, а в сторону Яворова та Жабя продовжують Косів Монастир та Москалівка враз із Городом. Кожна з тих самостійних адміністраційних одиниць має свою церкву, свого пароха, так, що що на тому просторі маємо 6 церков і один костелик. Чимало літників і не-українців заходить до тих наших церков, бажаючи також почути місцевих хорів. І справді у деяких з них співають непогані хори, а нпр. парох с. Смодної о. Гнатківський зорганізував при помочі своєї музикальної рідні добрий мішаний хор з місцевих парохіян та охочих і співочих інтелігентів не лише у своїй парохії, але також для гарної нової церкви в Монастирі.

Тим прикріше вразило людей, коли на свято Петра і Павла цей хор перестав раптом співати. Розпитуючи про причину, літники довідалися, що старенький парох-москвофіл о. Ґелитович, почувши співану хором молитву «Боже Великий Єдиний…» заборонив дальше співати хорові, ремствуючи потім на ту церковну пісню, як «..цілком партійну приватну пісню…. и не хочу аби мене кто дразниль а церковь не єсть ареною для партійно политичнихь манифестацій…».

З наведених слів пароха з оригінального його листа можна виробити собі ясно думку, хто тут займається «політикою» і кого варта би вже усунути від душпастирських обовязків, які треба знати й розуміти, та здавати собі справу, що це не пензенська Губернія чи інша Камчатка, лише українська земля з українськими вірними парохіянами, о. Гелитовича можна би вислати «без маніфестації» у заслужений стан спочинку, а парохія Монастира, куди зїзджаються літники з далеких сторін культурного світу, віддали у більш репрезентативні руки.

Парохом Старого Косова та Вербівця є о. Герасимович, — людина вже старша та висококультурна і дбайлива. Найкращого частиною Косова у найширшому значінні в Москалівка, яку лучить з Косовом містом великий, оригінальний, з широким вязанням деревляний міст, що пригадує своїми боками міст у Фльоренції. На Москалівці побудовано цілий ряд віль і пансіонів по обох боках ріки Рибниці, яка саме на Москалівці творить найкращі водопади, названі «гуками».

При найбільшому гуці построєно купальні, де за малою оплатою можна вигідно скупатись, крім того оба береги вкриті хмарами «дармових» купальників. Усі літнища в краю нарікають на малу фреквенцію літників у цьому сезоні. Читаю у фейлетоні «Діла» «З побуту в Криниці», що така розреклямована Криниця втратила сотки тисяч наслідком зменшення числа літників. Цього не можна сказати про Косів—Москалівку.

Крім відомих вже з оголошень у пресі українських пансіонів, будує ще великий пансіон п. Герасимовичів на прегарно положений є новий пансіон п. Орисі Луцької. Під цю пору гостить у Косові Український Театр ім. Тобілевича з своїми найкращими артистичними силами як пп. Кривіцька, Бенцаль. Блавацький, Нікітин і інші. Грають у просторій салі кіна у середмісті. Про життя та працю в тутешніх українських установах і серед української громади на всіх ділянках народньої роботи може при іншій нагоді.

М. В. Косів, у липні 1932. «Діло»

Прислав Павлюк Богдан

На замітку

 

Facebook коментарі
Share

Також читайте:

Лужківський водоспад в селі Великий Рожин СанаторійСтарий-новий Косів на знимках Андрія Близнюка: вулицями міста Косів — місто майстрів декоративно-прикладного мистецтва Джерело у Соколівці